Путівник з вибору сортів інжиру за призначенням: свіже споживання, сушка та переробка ｜ Визначення придатності за властивостями плодів

Якщо вибирати іцзик лише за «солодкістю та смаком», може статися, що під час використання плодів текстура виявиться не такою, як очікувалось. Залежно від того, чи плануються свіжі плоди для безпосереднього вживання, чи сушіння для тривалого зберігання, чи переробка на варення чи компот, необхідні різні властивості плодів. У цій статті розглянуто тенденції сортів, придатних для свіжого споживання, сушіння та переробки, а також основні критерії для вибору.

На що орієнтуватися під час визначення придатності

Придатність інжиру для різних цілей визначається насамперед чотирма показниками: вмістом цукру, вологістю, товщиною шкірки та щільністю м'якоті. Плоди з високою вологістю, соковиті й свіжі, виглядають привабливо при свіжому вживанні, проте сушити їх займає більше часу. Навпаки, плоди з щільною м'якоттю та високим вмістом цукру мають тенденцію концентрувати аромат після сушіння. Придатність для переробки оцінюється за здатністю не розварюватися при варінні разом зі шкіркою та за збалансованістю смаку кислоти.

Сорти для свіжого споживання

Для свіжого споживання отдають перевагу сортам з тонкою шкіркою, соковитою мякіттю та яскравим смаком і ароматом, які розкриваються при першому укусі. Масуі Дофін, широко культивований у Японії, — це великоплідний, сочний сорт, який став стандартом для свіжого споживання. Тойомітсухіме, виведений у префектурі Фукуока, характеризується високим вмістом цукру та ніжною, тлійною текстурою, що робить його ідеальним для свіжого споживання повністю дозрілих плодів. Brown Turkey з тонкою, легко керованою шкіркою також є зручним вибором для початківців, які хочуть вирощувати смоквини для свіжого споживання.

Сорти, придатні для сушіння

Для сушення традиційно обирають сорти з щільною м'якоттю, високим вмістом цукру, відносно невеликими або середніми плодами та міцним насінням. У Європі та Америці сорти Adriatic, Kadota, Black Mission та запилюваний Calimyrna традиційно використовуються для сушіння — це характерні представники сортів, у яких смак залишається концентрованим і після сушки. Докладні інструкції щодо технології сушіння наведені також у статті Як готувати сушене інжир.

• Сорти з низькою вологістю та щільною м'якіттю зазвичай вимагають коротшого часу сушіння.
• Сорти з високим вмістом цукру мають тенденцію до концентрації солодкості після сушіння.
• Сорти з тонкою шкіркою схильні до розривів під час сушіння, тому слід ретельно стежити за способом сушіння.

Сорти для переробки

Для переробки на джем чи компот корисніші сорти з врівноважену кислотністю та м'якоттю, яка не розварюється легко. Селест та Чікаго Харді, відомі холодостійкістю, мають стабільне плодоношення й передбачувану врожайність, тому легко в домашному культивуванні накопичити достатню кількість для переробки. Детальний рецепт дивіться у способі приготування джему з інжиру. Віолетта де Бордо та Ронд де Бордо, від яких очікується високий урожай, також придатні для переробки тієї частини плодів, яку не вдалось спожити свіжою.

Скористання однією рослиною для декількох цілей

Якщо вирощувати лише одне дерево в саду або одну рослину в горщику, доцільно обрати універсальний сорт, який достатньо солодкий для свіжого споживання, але також придатний для висушування та переробки залишків. Основні сорти, такі як 桝井ドーフィン та とよみつひめ, мають перевагу в тому, що в період масового збирання врожаю, коли виникає надлишок плодів, їх легко перейти на методи зберігання — висушування чи варіння.

Якщо виникають труднощі при виборі сорту відповідно до призначення, рекомендується порівняти тенденції кольору м'якоті та вмісту цукру у каталозі сортів або запитати на форумі у людей, які насправді вирощують інжир, як вони його використовують. Вибравши сорти, придатні для кожної мети — свіжого споживання, сушіння чи переробки — можна повністю використати зібраний врожай без втрат.